У Рівному через земельні "розбірки" звільнили двох суддів

На першому, в новому приміщенні, засіданні Вищої ради юстиції, яке відбулось 15 жовтня цього року, традиційно розглядали ряд кадрових питань. Серед них – звільнення з посад двох суддів Рівненського районного суду. Причиною звільнення були справи пов’язані із земельним питанням. Точніше – передачі прав власності на кілька земельних часток, паїв. Далі подаємо вам повний переклад статті "Запоздалая справедливость" розміщеної на сайті «Судебно-юридическая газета».

Кожному воздасться по справам

Особливу увагу на засіданні викликало питання про звільнення судді Рівненського районного суду Рівненської області Наталії Кушнір, в якому через 5 років нарешті було поставлено крапку. Члени Ради прийняли рішення про внесення представлення в парламент про звільнення її за порушення присяги.

Історія тягнеться з 2009 року, коли Вища рада юстиції отримала пропозицію членів ВРЮ Василя Онопенка та Віктора Кудрявцева про звільнення згаданої судді із займаної посади. Ця пропозиція ґрунтувалась на результатах перевірки даних про прийняті суддею у 2008 році чотирьох рішень, які стосувались земельних правовідносин, поов’язаних з договорами купівлі-продажу земельної частки (пай). Суддя Кушнір задовольнила позовну заяву, прийнявши рішення про визнання згаданих договорів дійсними, таким чином визнавши право власності на земельні ділянки. І все б було добре, але Апеляційним судом Рівненської області, за апеляцією заступника прокурора Рівненської  області всі чотири рішення були скасовані в лютому-березні 2009 року.

Як зазначив в своєму виступі доповідач по цьому питанню, член ВРЮ Сергій Сафулько, на основі результатів додаткової перевірки за дорученням Вищої ради юстиції було проведено дослідження як самих справ, так і додаткових даних, які стосуються цієї проблеми. У результаті пропозиція членів ВРЮ про звільнення судді Кушнір, не викликала сумнівів та була визнана обґрунтованою. Крім того, пан Сафулько вніс пропозицію про звільнення іншої, причетної до справи судді того ж Рівненського райсуду – Лариси Остапчук. "При внесенні такої пропозиції, та при підтвердженні висновків, до яких прийшли колишні члени ВРЮ, я виходив з того, що по-перше, прийняття суддею Кушнір необґрунтованих, незаконних рішень є об’єктивно і  достовірно встановленим фактом, зокрема Апеляційним судом Рівненської області, яким всі чотири рішення скасовані. По-друге, при додатковій перевірці встановлено цілий ряд порушень, які викликають серйозні сумніви в об’єктивності, чесності та справедливості згаданих суддів, зокрема судді Кушнір", - зазначив під час доповіді пан Сафулько.

На чиєму боці правда?

Проблема полягала в тому, що приймаючи рішення по одній зі справ, суддя заслухала його 21 липня 2008 року без участі сторін, звільнила позивача від сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, не вказавши цей факт в постанові. Основні підозри викликали протиріччя, які є на сьогоднішній день. Сторони по справі протягом 2009-2011 років, коли суддівською радою Рівненської області, Верховним судом України та прокуратурою проводилась перевірка, пояснювали з цього приводу, що були відсутні на судовому засіданні тому що їх ніхто не запрошував. А про заяву позивача до суду їм не було відомо. Разом з тим, ніхто не заперечував факту, що договір купівлі-продажу земельної частки (пай), який одна зі сторін отримала в спадщину, дійсно був укладений у простій письмовій формі. І він не був нотаріально завірений, оскільки нотаріус відмовилась його посвідчувати.

Суддя Кушнір змалювала ситуацію зовсім інакше. За її словами, 21 липня 2008 року, вона провела розмову з позивачем і він написав заяву про слухання справи за його відсутності, у зв’язку з тим, що відповідач подав заяву про визнання позовних вимог. У результаті суддя на попередньому слуханні дійшла висновку, що справа може бути розглянута по суті. Таким чином, 21 липня 2008 року, позовна заява була зареєстрована у суді, а суддею відкрито провадження, призначено попереднє судове засідання й відразу прийняте рішення по справі, яке в результаті було скасовано.

Однак після того, як питання почала розглядати Вища рада юстиції, від позивача поступила заява про те, що він був у суді, розмовляв з суддею, укладав зазначений договір і просив суддю заслухати справу без його участі. Тобто його пояснення співпадають з тими, які дала на засіданні ВРЮ суддя Кушнір. Відзначимо, що за аналогічною схемою заслуховувались ще дві справи, тобто договори, на визнання яких є пряма заборона закону, але вони визнавались дійсними в той же день, коли в суді з’являлась позовна заява.

Рука руку миє?

Випадає з загальної картини четверта справа, яка теж стосується визнання права власності на земельну частку. Схема була та сама, але рішення по ній підписала інша суддя – Л.Остапчук. Розбіжність полягає в тому, що позивачем у цій справі виступала мати судді Кушнір. Як відзначив пан Сафулько, на засіданні секції Вищої ради юстиції Н.Кушнір пояснила, що про цей позов вона знала, підготувала та передала своїй колезі в електронному вигляді варіант рішення, але саму справу не слухала. Однак з пояснень судді Остапчук, які вона давала в прокуратурі Рівненської області та на засіданні ВРЮ з’ясувалось, що такої справи вона не розглядала.

Секретар судового засідання, вказана в протоколі, у своїх поясненнях говорить, що підготувала протокол цієї справи за наказом судді Кушнір. На зворотній стороні заяви, поданої від імені відповідача про те, що він визнає позов і просить заслухати справу без нього, рукою секретаря було дописано, що ця заява підписана відповідачем за її присутності. При цьому пізніше, секретар у поясненнях зазначила, що відповідача ніколи не бачила і такої заяви не приймала, а запис вона зробила за наполяганням судді Кушнір.

Цікавим у цій справі є ще той факт, що відповідач кілька разів викликався для дачі пояснень, в тому числі в прокуратуру в якості свідка. З його свідчень стає зрозуміло, що свій сертифікат про право на земельну частку (пай) він загубив, що підтверджується матеріалами справи. Зокрема, заявою про відновлення згаданого сертифікату. Позивача (матір судді Кушнір) відповідач не знає і ніколи не бачив. Договір купівлі-продажу не підписував, у суді не був і про те, що слухалась справа – не знав. Але в період з 7 по 11 жовтня цього року у Вищу раду юстиції поступили інші пояснення цього відповідача: договір купівлі-продажу він все таки укладав, був знайомий з покупцем (позивачкою), яка заплатила йому гроші, і більше того, щороку отримує від неї певну матеріальну допомогу.

Таким чином, у цій справі є цілий ряд протиріч. Власне відкритим залишається питання, хто з суддів ухвалював рішення, хто з ким домовлявся, і чому причетні до договору дають одні пояснення, а як постає питання про звільнення судді раптово міняють свою позицію. Очевидно, що довіра до таких суддів у суспільства буде відповідною. Разом з тим, залишається незрозумілим, чому суддя, яка дозволила собі такі дії, про які стало відомо ще в 2009 році, була притягнута до відповідальності лише через кілька років? І весь цей час продовжувала вершити правосуддя.

Єгор Желтухін

«Судебно-юридическая газета»

Коментарі

"""які стосувались земельних правостосунків"... земельни правовідносин правильно!!! точно google!

Внесення у Верховну Раду подання про звільнення, а не представлення! В google перекладали з російської?)))

Додати новий коментар

CAPTCHA
Захист від спаму
Фото Капча
Введіть символи з картинки.