Каруселі на кістках: 365-річниця Берестецької битви

Я вже багато разів писав, що українці – нація з мазохистськими нахилами. Нажаль ця наша особливість вироблена століттями гноблення і не вилікувана чверть столітньою незалежністю. Ми довгий час святкуємо поразки: Берестечко, Гурби, Полтаву… І лише в останнє дисятиління, дуже повільно починаємо відзначати перемоги: Конотоп, Орша…

Не пам’ятаю рік, коли вперше приїхав на поле Берестецької битви. Давно це було. Щороку події тут розгортались за схожим, і в той же час, оригінальним сценарієм. Був період, коли це було поле політичних баталій між владою і опозицією. Бувало, доходило навіть до мордобою між депутатами.

Бувало й майже без політики. Тоді відзначення річниці битви під Берестечком перетворювалось на щось середнє між ярмарком та народним гулянням. Хоча розповідають, в останні роки існування Радянського Союзу, коли кордони міліції не пускали на козацькі могили українців – це було місце справжнього паломництва патріотів.

В ті роки я ще був геть малим і нажаль не бував на Берестечку. На мій свідомий, вже журналістський вік, припав період боротьби між «патріотами» та «владою». Щораз у мене були різні емоції і різні висновки. Саме ними я хочу поділитись з вами на початку цієї статті.

Найбільше людей було тут тоді, коли влада була, так би мовити, зовсім не патріотичною. Тоді на Берестечко, як і на Гурби, їхали ті, кому це щеміло і жило десь у серці. Якось я приїхав сюди з тодішнім заступником голови Рівненської облдержадміністрації, регіоналом Олексієм Губановим. Тоді він сказав: «парадоксально, але українська нація найефективніше розвивається і прогресує тоді коли її гноблять». Тоді мене ці слова обурили, але зараз думаю, що вони нажаль не позбавлені сенсу.

До речі, найцікавішим та най масштабнішим було відзначення роковин Берестецької битви у перший рік правління злочинної влади Януковича і його представника на Рівненщині – Василя Берташа. У 2011 році на полі Берестецької битви майже не було політики, відбувалась реконструкція частини бою за участю історичних клубів з України, Польщі та Литви. Розумію - зараз мене почнуть звинувачувати у всіх смертних гріхах, але я лише пишу те, що думаю.

Отож святкування (хоча мав би писати – роковини) 365-ї річниці Берестецької битви було не таким людним як у попередні роки. Як завжди вистачало чиновників та політиків. Було присутнє найвище духовенство Української Православної Церкви – Київського патріархату. Але значно менше було народних майстрів та власне – звичайних людей.

У попередні роки під стінами музейного комплексу та монастиря розташовувались намети з товарами народних майстрів. А цього разу тут лише можна було побачити двох  поліцейських міліціонерів котрі ховались у затінку від палючого сонця.

Вжже традиційно, як багато попередніх років, службу Божу відправив у храмі на полі Берестецької битви патріарх всієї Руси-України Філарет. Нещодавно завершений на острові Крит Всеправославний вселенський собор дає дадію на те, що невдовзі УПЦ-КП приєднається до 15-ти визнаних вселенський патріархом православних церкоов.

Багато років поспіль патріарх Філарет їздив на автомобілі "Мерседес". Тепер у глави УПЦ-КП нове авто, а от номери залишились ті самі.

Цього дня тут, на "козацьких могилах" можна було зустріти багато знайомих обличь з числа політиків, депутатів та чиновників різного рангу.

Депутат Рівненськоої обласної ради, свободівець Андрій Бортник, який напередодні відвідав відкриття у Рівному "простору "Верес" з своїм сином. Тут був у компанії депутата Рівненської районної ради, свободівця Івана Солодухи...

...та колеги з обласної ради, депутата-свободівця Олександра Гомона.

Був тут і їхній партійний бос, народний депутат України від міста Рівне Олег Осуховський. Депутати чимось схожі до зірок кіно: з ними фотографуються, у них беруть автографи. 

Поки на сцені виступали інші, а соратники по партії стояли з прапорами, головний свободівець Олег Тягнибоки рятувався від неймовірної спеки у тіні молодих кленів за допомогою патріотичного, червоно-чорного віяла.

Рятувався від спеки, але вже за допомогою квасу, екс-радикал, а нині депутат Рівнеради від "Самопомочі" Назарій Поліщук (ліворуч).

А от у працівників ТРК "Рівне 1", які забезпечували пряму трансляцію роковин на полі Берестецької битви в ефірі першогомісцевого віял та квасу не було. Робота - перш за все.

Мабуть народний депутат України та лідер Меджлісу кримсько-татарського народу Рефат Чубаров звиклий до палючого сонця. З ним ми познайомились впереше у 2008 році у серці татарської столиці Бахчисарай. Тоді учні Школи професійної журналістики зустрічались з лідерами кримських татар. Був здивований, що пан Рефат пам'ятає наше знайомство і за яких обставин воно відбулось. Хороша пам'ять. Сподіваюсь наступного разу ми зустрінемось вже знову в Криму: в українсько-татарському Криму.

Були тут політики й меншого калібру: екс-ударівець, екс-прогресівець, а тепер лідер руху "Справедливість" на Рівненщині - Анатолій Сидорук...

...та екс-лідер Правого сектору, а нині керівник "Державницької ініціативи Яроша" на Рівненщині - Роман Коваль.

Після закінченні молебня у храмі присутні рушили ходою до пам'ятника загиблим козакам, аби покласти квіти та вшанувати подвиг героїчних предків. Першими до пам'ятника підійшла влада світська та духовна: народний депутат від БПП "Солідарність" Олександр Дехтярчук з головою Рівненської облдержадміністрації Олексієм Муляренко та патріарх Філарет з архиєпископом Рівненським та Острозьким Іларіоном.

Депутат Рівненської облради Олексій Бучинський зі своїм партійним керівником, лідером ВО "Свобода" йшли другими. Вочевидь за логікою, що Бучинський, як заступник голови облради зараз є виконуючим обов'язки голови Рівненської облради, а значить керівником обласної представницької влади.

Екс-голова Рівненської ОДА та екс-нардеп від "Нашої України" Віктор Матчук цього дня тримався в тіні свого нинішнього партійного лідера, керівника Аграрної партії України Віталія Скоцика та депутата Рівненської райради від АПУ Юрія Супрунюка. До речі, Віталій Скоцик родом з села Симонів, Гощанського району.

Як і останні кілька років на роковини Берестецької битви приїхав народний депутат Олег Ляшко. Щоправда вже не літаком, як у 2014 році, а автомобілем у супроводі соратників по Радикальній партії. Народних депутатів Ігоря Мосійчука та Андрія Лозового. А от квіти до підніжжя пам'ятника козакам Олег Валерійович покладав з депутатом Рівненської обласної ради, головою фракції РПЛ Оксаною Лозовою.

Після покладання квіті до пам'яттника козакам, чиновники та духовенство пішли на трапезу. Політики ще на якийсь час затримались на сцені, аби виголосити промови перед присутніми. А вже потому доєднатись до трапези у монастирі. 

Трапезничали й прості люди. Хтось тут же на території Свято-Георгієвського чоловічого монастиря, під стіною в тіні верби.  А хтось під парасолями за столами дбайливо накритими торговцями, котрі приїхали сюди підзаробити.

В тому що люди хочуть їсти чи пити немає нічого поганого. Випити мовчки чарку медовухи за упокій десятків тисяч героїчних предків - така вже традиція. Щоправда часто, це перетворюється на веселе гуляння. Та цього разу обурило інше.

От зараз буду про погане...

Я б дуже хотів би подивитись в очі тому, хто організовував цьогорічні роковини Берестецької битви. Що у вас в голові робиться?! Чи бажання підзаробити вимикає совість, страх, повагу???

Поле Берестецької битви - це одне з найтрагічніших місць в Україні, а сама битва - одна з найтрагічніших сторінок нашої історії. Це була ЄДИНА програна Богданом Хмельницьким битва. Єдина, але саме після неї гетьман був змушений розпочати переговори про союз з Московським царем.

У Берестецькій битві загинуло дестки тисяч українських козаків та селян. Та й поляків та німецьких найманців теж тут наклало головами чимало. Це поле всіяне кістками предків. Навряд чи я сильно помилюсь, якщо припущу, що в багатьох з нас там загинули наші пра-прадавні родичі. Це місце скорботи і пам'яті. То кому в голову прийшло тут ставити каруселі???!!!

Можете вважати мене ким завгодно, але для мене особисто, це те саме, що поставити каруселі на цвинтарі. У минулі роки, я привозив сюди дітей. Цього року порадів, що приїхав сам. Мені було б важко їм пояснити, чому тут всі веселяться, адже раніше розповідав, що тут загинуло багато українців.

"Святкували" на Берестечку й у минулі роки. Були правда спроби заборонити алкоголь і навіть виїздну торгівлю їжею. Але особливого ефекту це не давало. Та й ті хто приїжджали помолити, пом'янути, розповісти дітям змирились з ситуацією, намагались не помічати.

І знаєте що цікаво, щоразу рокоовини Берестецької битви закінчуються зливою або бурею. Так було й цього разу. Щойно закінчилась офіційна частина і стихли оостанні виступи на сцені. Як із заходу налетіла хвара, а сильний вітер поперевертав намети торгових точок. Я вірю в Бога і чому знається, що така погодна стабільність у день роковин Берестецької битви не випадкова. Хоча, можливо мені це просто здається.

Коментарі

Політика, народ, піар і чарка - все це так і все має місце. Але на рахунок битви і сьогодні 99% і політиків простих православних не мають зеленого понятя. 1. Про кількість жертв писав ще Свєшніков у своїй фундаментальній праці, писав переконливо та із посиланнями на праці сучасників. Тому говорити про десятки тисяч загиблих невірно. як і говорити про те , чия перемога або поразка. 2.Волинь в часи воєн Богдана знаходилась далеко від Київщини, Черкащини та Брацлавщини і вважалась глибоким тилом. Відповідно, запорожці з татарами старались нанести максимальний урон ворогу шляхті/полякам. А оскільки шляхту дістати було непросто - Домінік наприклад Заславський сидів собі спокійно у Дубно із гарнізоном, то урон наносився простіше - наприклад Богун спалив Грушвицю. Вся шляхта Волині та землі Руської прийшла до Казиміра під Берестечко і привела жолнірів - уродженців Волині та землі Руської, воювати проти Богдана із українцями Київщини, Черкащини та Брацлавщини та їхніми друзяками - татарвою. Так , були там наші предки, 100% , але стояли із Казиміром та Яремою. Такі речі треба знати і усвідомлювати, це наша історія, а то якийсь блуд получається - Стрибог з Перуном)

Моя подяка Автору статті за правильне бачення і вірну оцінку тих ганебних подій подій, які з року в рік продовжують відбуватись на Полі Берестецької битви. З повагою, О. Сокур.

Прадіди звернулись до Сил Небесних і Срибог з Перуном вигнали з Поля Битви всю шушвару, яка приїхала піаритись і заробляти бабки на костях. Залишились стояти лише Козаки - ті хто з року в рік просвітлюють молодь щодо подій, які відбувались тут у 17ст., а також ознайомлють з озброєнням тих часів (й на відміну від торгашів не беруть за це коштів). Музей, на жаль в цей день є закритим.

Нема Червонія, той 'концерт' ваштував би, набив би пику Ляшку дирявому і ще комусь заодно

Плаче небо, плачуть душі козаків....Але сльози їх не з приводу карусель, а з приводу нівелювання ідеї, за яку боролися і загинули. Можна звичайно копнути і глибше. Ісус Христос вигнав лихварів із храму. Попри все, атмосфера рідного, українського тут була присутня настільки - адреналін в кров. Враження незабутні. Де є Бог, там чинить свою справу сатана у вигляді карусель. Але Бог сильніший. Слава Україні!!!!

Додати новий коментар

CAPTCHA
Захист від спаму
Фото Капча
Введіть символи з картинки.