Екс-свободівець Степан Молчан: "Рівненська "Свобода" досі зареєстрована на мою домашню адресу"

Степан Молчан один з тих, хто стояв біля витоків "Свободи" на Рівненщині. Довгий час був її керівником, однак цьогоріч його виключили з партії. Тепер його колишні соратники вимагають, щоб він здав мандат депутата Рівненської обласної ради. Пан Степан в ексклюзивному інтерв'ю сайту "ВСЕ" погодився розповісти про становлення і розвиток "Свободи" на Рівненщині та про причини конфлікту та свого виключення з партії.

 

- Степане, як Ви прийшли в політику і яка була перша партія?

- В політику прийшов завдяки Віктору Шкуратюку, який в 1996 році запропонував мені як студенту-історику написати матеріал, в газету рівненської УНА-УНСО "Наша справа", про фінського генерала Манергейма, який воював проти СРСР. З цією політичною силою пов'язую свої найкращі спогади. Це і військово-патріотичні вишколи, видання газети, презентації виставки Данила Нарбута та фільмів Олександра Муратова. З найцікавішого - приїзди багатолітнього політв'язня, поета, громадсько-політичного діяча і просто Великого Українця Анатолія Лупиноса.

- Якщо все подобалось в УНА-УНСО, то чому вирішили перейти в Свободу?

- Вперше про Соціал-Націоналістичну Партію України (колишня назва ВО «Свобода» - авт.) я почув в другій половині 90-х років, перебуваючи в УНА-УНСО.  У Рівному та області ця політична партія не була представлена і вважалася винятково «львівською».

Десь в тих же роках, будучи студентом РДГУ і вже займаючись громадсько-політичною діяльністю мені від одного студента нашого інституту і члена СНПУ зі Львівщини потрапила підшивка номерів офіційного видання партії – газета «Соціал-націоналіст». Ця чорно-біла газетна добірка зберігалася довгий час в моєму домашньому архіві.

Вдруге знайомство з СНПУ припало на 2003 рік, коли з організації ВО «Тризуб» імені С.Бандери вийшла невелика група осіб (5-7 осіб) і влилася в СНПУ, але тільки в Здолбунівському районі. Того ж року через цих людей (Ніна Шашкевич, Юрій Хом’яков (нещодавно вийшов з лав  партії, пробувши там 10 років – авт.) та інші) познайомилися із головою волинської обласної організації СНПУ Анатолієм Вітівим (нині народний депутат від ВО Свобода» -авт.). Він був одним із «батьків»-засновників партії на початку 90-х років.

Саме він та лучанин Руслан Тимощук (виключений з лав партії 5 років тому – авт.), Святослав Боруцький (нині депутат Волинської облради від ВО «Свобода») намагалися утворити партійні осередки в Рівненській області і запропонували мені зайнятися партійною роботою. Я відмовився, наголосивши, що «є й так націоналістом». Однак, запропонував їм зустрітися з групою студентів-націоналістів з РДГУ, що гуртувалися в молодіжному середовищі Народного дому.

Частина з них приходила на ідеологічні вишколи, які я проводив в цьому приміщенні. Невдовзі збори відбулися, але через кілька місяців вже в 2004 році, коли СНПУ здійснила ребрендинг на ВО «Свобода» співпраця рівнян з лучанами швидко закінчилися через різні причини. Знову Вітів і група волинян, що шукали можливості розгорнутися в Рівному переконували мене взятися за ВО «Свободу». Як сказав він на обласній звітно-виборній конференції 6 березня 2011 року: «Мабуть, разів з п’ять переконував Молчана зайнятися партією». Так тривало увесь 2004 рік до помаранчевої революції. На цій ейфорії відбулася знову розмова з представниками «Свободи» і я взявся за партію в місті Рівному.

- То Ви були першим головою рівненської «Свободи»?

- Ні. До 2006 року обласною організацією керував здолбунівчанин, лікар районної лікарні Юрій Хмель.

- А як і коли познайомився з Олегом Тягнибоком?

- Точної дати не пригадую. Швидше за все не раніше 2006 року під час першої виборчої кампанії у Рівному.

- Як проходив процес становлення «Свободи» у Рівному? Адже тут вже була сильна партійна організації УНП на чолі з покійним Василем Червонієм, яка теж мала націоналістичний характер.

- Спадщина була важкою. У 2005 році, коли я написав заяву в «Свободу» у партії були зареєстровані осередки: Здолбунівська міська і районна організація, Дубенська міська і районна організація, Рівненська обласна, Рівненська міська і Рівненська районна.

Однак «живою» була хіба що малочисельна Здолбунівська міська організація. У Рівному в 2005 році був лише один партієць-студент, що навчався в Харкові. Не краще було і в інших осередках зареєстрованих на якихось невідомих людей. З часом ці осередки перереєстрували. Цікаво, що на даний час  Рівненська обласна і міська організації зареєстровані на мою домашню адресу.

- А хто були першими членами «Свободи» у Рівному?

- Першими "свободівцями" у Рівному стали Олег Маєвський, Олександр Балдич та трохи пізніше Роман Стоянович. Ще декілька викладачів-істориків приходили на збори, які влаштовували біля колишнього Будинку одягу" (неподалік пам'ятного знаку з флагштоком - авт.), але партійцями так і не стали. Потім збиралися і планували роботу в різних кав'ярнях аж поки нас не прихистили в «Українському Вільному козацтві» біля залізничного переїзду.

В 2006 році до нас приєднався Олександр Лащук, якого восени 2006 році я рекомендував на посаду керівника Рівненської міської організації. Ми з ним розділили обов'язки: я з часом більше акцентував увагу на розвитку партійної мережі в області, а він - у місті.

Оскільки катастрофічно бракувало людей та коштів навіть до 2010 року доводилося працювати на різних партійних фронтах: від розклейки листівок в дощ і морози; розвантажувати партійну пресу, яку доставляли з франківської друкарні.

Їздити в райони доводилося переважно маршрутками - наприклад в Корець разів 4 доки де знайшлася група націоналістів на чолі з Юрієм Коробкою. На перших місцевих і парламентських виборах 2006 року "Свобода" у Рівному взяла 0,4 відсотка, в області - 0,25. Ніхто навіть і не думав, що через 4 роки наберемо 6,34 в Рівненську обласну раду. Динаміка - більш ніж в 25 разів. Станом на 2013 рік близько 90 відсотків керівників міських і районних організацій "Свободи" - це люди призначені на свої посади головою ВО "Свобода" Олегом Тягнибоком (така процедура згідно Статуту парті - авт.) за моєю рекомендацією.

- Один чоловік розповідав, що в кінці 90-х Ви пропонували створювати схрони зброї і готуватись до повстання. Це правда?

- Думаю, що ця людина перебільшує. Правда в тому, що наприкінці 90-х-початку 2000 років виникла ідея утворення військово-спортивного клубу, де б молодь займалася за трьома напрямками: спортивний (тренування в залі), військовий (теоретична підготовка, стрілецький тир) та ідеологія. Але ця ідея так і не реалізувалася.

- Доводилось чути, в тому числі й від Ваших колишніх соратників, що Степан Молчан працює на спецслужби. Що можете про це сказати?

- Це нісенітниція і "чорнуха". Більше того, знаю особу, яку ще 2008 року виключили з партії за пияцтво і яка поливає мене брудом. Найгірше, що наговорюють поза спиною "свої". Є й інший аспект - в націоналістичному середовищі існує нездорова тенденція до пошуку ворогів (москалів, жидів, агентів КГБ) у своєму середовищі. Цим сіється розбрат і підозра, конфлікти. Саме це вигідно різноманітним ворогам і конкурентам.

- То скільки, в загальному, Ви керували «Свободою» на Рівненщиині? І чому, власне Вас зняли з посади голови обласної організації?

- Керував з 10 вересня 2006 року по 6 березня 2011 року.Потім політрада партії вирішила замість мене поставити Осуховського, якого направили напередодні виборів 2010 року керівником обласного виборчого штабу. Цій події передував конфлікт з Лащуком, який партійне керівництво вчасно не вирішило. На травень 2010 року планувалися місцеві вибори, які перенесли на жовтень і врешті, члени Політради вирішили, що виборами займеться Осуховський.

А зняли тому, що після виборів 2010 року в Рівненській "Свободі" існувало своєрідне двовладддя: я - як керівник обласної організації та Осуховський - керівник обласного штабу. Політрада партії вирішила питання на користь львів'янина.

- Ви вважаєте, що поява в рівненській «Свободі» Олега Осуховського якось змінили організацію?

- Після обрання Осуховського в березні 2010 року він зосередився на персональній політичній кар'єрі. Робота місцевх осередків його не цікавила. На засіданнях обласного комітету я, як заступник голови облорганізації, пропонував реформування організації: кадрова ротація керівників, які незадовільно виконують обов'язки; зміцнення матеріально-технічної бази (відкриття офісів в районах), навчання депутатів місцевих рад і т.д. Усі пропозиції як в порожнечу. Натомість його робота зосередилася на місті Рівному як подальшому плацдармі у Верховну Раду. Це продовжувалося до грудня 2011 року.

На день святого Миколая, 19 грудня я написав заяву в Секретаріат обласної організації про складання повноважень заступника голови. Не бачив сенсу сидіти без діла при відсутності розуміння. Осуховський сказав, що її не підпише. Вже через місяць відбулася розмова із заступником голови партії Вітівим щодо заяви. Моїх аргументів він не почув. Вдруге, але вже з Тягнибоком, відбулася важка розмова 29 лютого 2012 року. Я пояснив, що ситуація в організації неправильна. Зовсім ігноруються райони, йде руйнація організаційної структури.

- Ви стали внутрішньопартійною опозицією до Олега Осуховського чи до керівництва вцілому?

- В "Свободі" немає фракційності. І це правильно. Але з деяким уточненням - внутрішня дискусія має існувати.

- То чому Вас виключили з партії і чому Ви вирішили вийти з фракції ВО «Свобода» в Рівненській облраді?

- Рішення Політради партії від 7 березня 2013 року мене, Олександра Лащука (депутат Рівнеради – авт.), Юрія Коробку (депутат Корецької райради – авт.) та Дмитра Сільмана (депутат Рівненської райради – авт.) виключили з партії за дисциплінарне правопорушення - підтримку Олексія Хахльова, а не узгодженого кандидата від об’єднаної опозиції.

Я з Олексієм знайомий з 1990 року: разом виступали за збірну Рівненської області на юнацькому чемпіонаті України з баскетболу.
За півтора тижні до закінчення парламентських виборів 2012 року Хахльов попросив підтримати його кандидатуру. Я сказав, що в разі моє позитивної відповіді я, чи будь хто інший зі "Свободи", підписує собі вирок. Наступного дня я передзвонив Хахльову і сказав, що проконсультуюсь з Осуховським, який запросив попрацювати куратором Здолбунівського, Млинівського та Демидівськго району.

Осуховський сказав, що, мовляв, Юрій Вознюк не наша людина, але підтримка Хахльова - це неправильно через існуючі вже домовленості. Однак, запропонував через 2 дні, в суботу зустрітися з Тягнибоком, щоб проконсультуватися. Ця зустріч відбулася неподалік "Підкови" на автозаправці і Тягнибок обіцяв відповісти пізніше. За 2 дні я намагався зв'язатися з Тягнибоком, але марно. Ситуація була патовою – і я вирішив погодитися і "підписатися".

Рішення партії щодо себе (виключення - авт.) не оскаржував і вважаю його правильним.
Інше питання - як команда Осуховського цю історію подала. Навіть обвинуваченим в суді надають слово та адвоката, а нас навіть не запросили на засідання обласного комітету, де тихцем склали подання на виключення. Про вихід з фракції вже писали ЗМІ. Не буду повторюватися.

- А що буде далі? Яке Ваше ставлення до політичної ситуації в країні та області?

- Соціально-економічна та політична ситуація в Україні погіршуватиметься. Це відобразиться і на Рівненській області, яка є дотаційною. Тенденція до зростання безробіття, соціальної незахищеності і як наслідок погіршення криміногенної ситуації.
Політичні бали набиратиме УДАР та за інерцією "Свобода". "Батьківщину" чекає доля "Нашої України". На мою думку, Партія регіонів намагатиметься протягнути новий закон про вибори на мажоритарній основі. У 2012 році вони апробували цей сценарій, який їм приніс хороший результат. Вибори 2015 році будуть брудними і жорсткими.
Нажаль, єдиного опозиційного кандидата на президентських виборах 2015 року опозиція не висуне. Щонайменше, троє опозиціонерів захочуть поборотися за найвищу посаду в державі: Кличко, Тягнибок і Яценюк. Можливо, ще хтось - якийсь технічний опозиційний кандидат. Амбіції візьмуть гору над здоровим глуздом.

- А які Ваші плани на майбутнє?

- Вони не пов'язані з політикою.

- Ходять чутки, що Степан Молчан став членом УНА-УНСО?

- Ні. Я - безпартійний, хоча пропозиція повернутися в УНА-УНСО від керівника обласної організації Олександра Музичка (Сашка Білого) надходила. В УНА-УНСО я вже був і з великою повагою ставлюся до її лідера Юрія Шухевича та місцевого керманича Олександа Музичка, який не на словах, а на ділі боровся проти російського імперіалізму на Кавказі.

P.S. Сайт "ВСЕ" офіційно звернувся до Сергія Рибачка, помічника народного депутата Олега Осуховського та депутата облради Олексія Бучинського з пропозицією дати інтерв'ю комусь з керівництва рівненської "Свободи" і викласти свою позицію стосовно актуальних питань. Було обіцяно вирішити питання стосовно інтерв'ю після повернення Олега Осуховського з відпустки, 19 серпня.

Коментарі

Дубенщина отримувала результати завжди проукраїнські , так як там проживають патріотично налаштовані люди , розбудовування Богдана Галети до цього ніякого відношення немають,і непотрібно приписувати собі витягування обласної ,це пусті амбіційні заяви , і тому є результат на мера 2010р на місцевих виборах . А подальші дії розбудованої (потужної) ,мабуть незбіглися з бізнес інтересами , чомуж таки така (потужна ) якісна кількістна організація незмогла відстояти себе , і що зараз заважає робити гарні справи ,і показати свою потужність на справді ,в той час коли СВОБОДА уже не націоналістична організація .

Вся ця ВО "Сволот..." повна пародія на політику, ви гляньте на їх лідера - мене чомусь аж на сміх проберає, геть Малюк Цахес. А Футболіст що взагалі робить в політиці? він там геть ніхт ферштейн ні бум бум...

Інформація для журналістів: Степан Петрович не сказав, звідки ростуть роги стосовно появи на Рівненщині О. Осуховського. Хоча це передісторія усієї наступної, уже, історії.
А почалось з Дубенщини, яка розбудовувалась чи не найпотужніше в Рівненській області. Двічі поспіль ми отримували найкращі виборчі результати, намагаючись витягти обласну організаці. на вищий, якісніший рівень. За що, як ведеться, отримували суворі догани від вищепартійного керівництва. Потім нас ізолювали, не даючи можливості взагалі приймати участь у виборах. Листи до керівництва області, партії, політради лишались без відповіді. Після зустрічі активістів дубенської Свободи з О. Тягнибоком у Берестечку, зявився відкритий лист з підписами більш як 300 дубенчан щодо подвійної моралі "націонал - патріотів". На цій стадії, для локалізації конфлікту, зявився "уповноважений Центру" - О. Осуховський. Це далеко не всі причини і наслідки...

Я думаю ІР відкриті для того щоб коментатори або фільтрували базар або отвічали за свої слова
в цьому немає нічого постидного

А хто ховається? Наші фото, телефони і електронні адреси в розділі "Контакти". Всі статті написані мною - підписані моїм ім'ям. Щось ви шановний плутаєте (свідомо чи випадково).

A самі(журналюги) ховаються під псевдонімами, не показуючи своїх обличь, бояться по писку заробити). Хоча Дюга, я вже висiк, ох i надаю по вyхах,як зустрiну!

Я вже наголошував на тому, що це є порушенням Закону про захист персональних даних але їм пох

Бомжі млять!

Сорі за офтоп. Для власників сайту - взагалі-то поширення повної IP адреси користувача - це розкриття приватної інформації. Я б вас попрохав такі речі приховувати, так як будь хто по ньому може такий DDoS зробити - жодний домашній роутер не витримає.

Сторінки

Додати новий коментар

CAPTCHA
Захист від спаму
Фото Капча
Введіть символи з картинки.